Спілкування з батьками

·        Будьте готові поговорити з дитиною тоді, коли їй це необхідно.

·        Регулярно запитуйте в дитини про те, що вона ду­має, в що вірить, у чому переконана. Приймайте як факт і поважайте ту обставину, що ви згодні далеко не з усім, у чому переконана ваша дитина.

·        Ніколи не приклеюйте ярлики до переконань дитини: дурниці, нісенітниця. Якщо хочете запере­чити, скажіть краще: «Зараз ти в це віриш, але зго­дом, коли ти станеш доросліше...»

·        Час від часу проводіть з дитиною цілий день разом. Підіть у зоопарк, у парк, на природу За цей день ви переговорите про все на світі.

·        Не думайте, що вашій дитині байдужі події, що від­буваються у світі: голод, війни, тероризм. Дуже ба­гато дітей важко переживають подібні події. Пого­воріть з ними про те, що вони бачили й чули, і за­спокойте їх.

·        Чим менше у вас заборонених тем для розмов з ди­тиною, тим більше вона з вами буде ділитися. Якщо ви чогось не знаєте й не можете відповісти на запи­тання дитини, допоможіть їй докопатися до істини. Єдине, про що вам не слід говорити з дитиною — це про інтимні подробиці вашого особистого життя.

Батьки як приклад соціальних зв’язків

·        Щодня запитуйте в дитини: «Як справи?» Почніть із простих запитань: «Що було в школі?» Зробіть такі розмови звичкою.

·        Уважно слухайте дитину. Нехай для неї стане оче­видним той факт, що ви цінуєте її думку, знання, поважаєте її почуття.

·        Нехай дитина самостійно робить те, що вона повин­на робити. Одночасно, вона повинна відчувати, що ви можете прийти на допомогу. Негайно приходьте на допомогу, коли вона потрібна.

·        Деякі діти дуже рухливі: їм потрібно постійно біга­ти, їм важко спокійно сидіти. Не наполягайте на то­му, щоб дитина цілком угамувалася й сіла до того, як ви почнете з нею розмовляти.

·        Переконайтеся, що коли ви вирішили поговорити з дитиною, для цього є придатне місце. Це може бути її кімната, кухня або будь-яке інше місце. Телевізор повинен бути вимкнений.

Підтримка дитини родиною

·        Частіше обіймайте, цілуйте дитину, хваліть її. Не ду­майте, що ваша дитина і так знає, що ви її любите.

·        Нехай ваша любов до дитини буде виражена слова­ми, тоном голосу й поглядами, що відображають ва­шу любов.

·        Це неправда, що з віком дітям усе менше подо­бається фізичні контакти з батьками (обійми, поці­лунки). Але поважайте дистанцію, встановлювану дитиною.

·        Хоча б раз на тиждень один вечір робіть щось усією родиною. Нехай усі члени сім’ї подумають і домов­ляться, що вони хотіли б зробити разом. Поділяйте інтереси дітей.

·        Якщо у вас двоє дітей, надайте кожному з них мож­ливість індивідуально провести з вами якийсь час. Наприклад: десять хвилин після школи, півгодини перед сном тощо. Дайте їм зрозуміти, що вам теж хочеться побути з ними.

·        Поговоріть з дітьми про те, як зробити вашу квар­тиру більш комфортабельною й гостинною для них і їхніх друзів. Вживіть заходів для досягнення цього.

Правила підвищення самооцінки

Правило 1. Заохочуйте, хваліть дитину за старанність і зусилля так само, як за досягнення. Помічайте навіть най­менші успіхи. Хваліть якнайчастіше. Давайте зрозуміти, що старання й наполегливість часто важливіші результату.

Правило 2. Допомагайте дітям ставити реалістичні цілі. Якщо вони самі або їхні батьки очікують надто великих результатів, невдача може стати руйнівною для їхньої осо­бистості. Ваша дитина повинна знати, що її особисті, нехай об’єктивно невеликі, порівняно з іншими, досягнення ви­кличуть у вас таку ж гордість і таке ж захоплення, як найвищі досягнення й перемоги інших.

Правило 3. Виправляючи помилки, критикуйте вчинки й дії, а не саму дитину. Припустимо, ваша дитина полізла на високий паркан, утиканий цвяхами. Для того, щоб не зруй­нувати позитивну самооцінку, можна сказати приблизно таке: «Лізти на такий паркан небезпечно. Ти міг упасти й розбитися. Не роби більше цього». Руйнівне для самооцінки висловлення звучить так: «Куди ти поліз? У тебе, що, голови на плечах немає?».

Правило 4. Давайте дитині відчути справжню відпові­дальність. Діти, в яких є обов’язки по дому, вважають себе значущими в родині, членами «команди». Виконання своїх обов’язків вони сприймають як досягнення.

Правило 5. Показуйте й говоріть дітям, що ви їх любите. Поцілунки, обійми, слова «Я тебе люблю!» сприяють тому, що дитина бачить себе в позитивному світлі, приймає себе. Діти ніколи не бувають надто дорослими, щоб їм не повто­рювати, що вони наймиліші й найдорожчі. Всупереч поши­реній думці, неповні сім’ї так само можуть давати дитині основу для позитивної самооцінки, як і повні. Звичайно, за умови, що взаємини з дитиною міцні і грунтуються на лю­бові.

Ефективне спілкування дітей і дорослих.

Ефективне спілкування передбачає наявність взаємної поваги. Взаємна повага, у свою чергу, означає, що і діти, і дорослі відверто й без страху критики або осуду можуть вира­жати свої переконання й почуття, знаючи, що вони будуть прийняті. Що означає прийняті? Прийняти — означає показати, що вам зрозумілі почуття дитини, навіть якщо ви й не поділяєте її переконань.

Людина, яка вміє уважно слухати, сконцентрована на то­му, що їй говорять. Вона дивиться дитині в очі, нахилена до неї, часто повторює: «Я тебе слухаю уважно!» Іноді вона мовчить, іноді відповідає.

Правила ефективного спілкування

Правило 1. Слухаючи дитину, дайте їй зрозуміти й відчути, що ви розумієте її стан, почуття, пов’язані з тією подією, про яку вона вам розповідає. Для цього вислухайте дитину, а потім своїми словами повторіть те, що вона вам розповіла. Ви уб'єте відразу трьох зайців:

·        дитина переконається, що ви її чуєте;

·        дитина зможе почути сама себе ніби збоку і краще усвідомити свої почуття;

·        дитина переконається, що ви її зрозуміли пра­вильно.

Поглинена проблемою або чимось ще засмучена людина звичайно втрачає відчуття перспективи. Уважно слухаючи, ми допомагаємо дитині розібратися в питанні, «перетравити» проблему.

Правило 2. Слухаючи дитину, стежте за її мімікою й жес­тами, аналізуйте їх. Іноді діти запевняють нас, що в них усе гаразд, але тремтяче підборіддя або блискучі очі говорять зовсім про інше. Коли слова й міміка не збігаються, завжди віддавайте перевагу міміці, виразу обличчя, позі, жестам, тону голосу.

Правило 3. Підтримуйте й підбадьорюйте дитину без слів. Посміхніться, обійміть, підморгніть, поплескайте по плечу, кивайте головою, дивіться в очі, візьміть за руку.

Правило 4. Стежте за тим, яким тоном ви відповідаєте на питання дитини. Ваш тон «говорить» не менш ясно, між ваші слова. Він не повинен бути глузливим. У вас може не бути готових відповідей на всі питання.

Правило 5. Заохочуючи дитину, підтримуйте розмову, демонструйте вашу зацікавленість у тому, що вона вам розповідає. Наприклад, запитайте: «А що було далі?» або «Розкажи мені про це...»

СТИЛИ СЕМЕЙНОГО ВОСПИТАНИЯ

Тема сегодняшнего разговора касается всех нас, и я надеюсь, что каждый возьмет для себя что-то полезное, возможно сделает определенные выводы. А поговорим мы о взаимоотношениях между родителями и детьми, от которых в значительной мере зависит развитие ребенка. Эти взаимоотношения в психологии принято называть стилем семейного воспитания.

Стиль воспитания постоянной опекой. А что же характерно для данного стиля?

Ø    теплое отношение к ребенку, но контроль каждого шага;

Ø    все решения принимаются родителями;

Ø    ребенку не дается самостоятельность;

Ø    подавляется инициатива.

А как вы думаете, каким вырастет ребенок в такой семье? В результате воспитывается инфантильность;

Ø    зависимость;

Ø    необщительность;

Ø    неприспособленность к жизни;

Ø    привычка, что за них все решают;

Ø    эгоцентризм.

Стиль воспитание подарками.

Для него характерно:

Ø    родители не занимаются достаточное время ребенком, а отделываются от него подарками;

Ø    нет ласки, тепла, заботы, а лишь заменитель любви – подарок;

Ø    часто воспитанием занимается родственник или няня;

Ø    важным для родителей является карьера, работа, отдых.

В результате у ребенка:

Ø    отсутствие чувства нужности родителям;

Ø    нет ощущения счастья;

Ø    часто такие дети не заботятся о своих родителях.

Стиль воспитание по типу Золушки.

Для него характерно:

Ø    воспитание послушного и беспрекословно выполняющего все ребенка;

Ø    чрезмерная придирчивость к ребенку;

Ø    требования беспрекословного подчинения;

Ø    соблюдение порядка;

Ø    подчинение семейным традициям;

Ø    ограничение в одаривании любовью, лаской, теплом;

Ø    наказание за все: беспорядок, отметки и т.д.;

Ø    воспитание страхом наказания и оскорбления;

Ø    родители считают, что имеют права на ребенка.

Воспитывается:

Ø    пугливая личность, неспособная постоять за себя;

Ø    иногда появляется желание самоутверждения через агрессивность и конфликтность;

Ø    уход в мир фантазий, суицид;

Ø    нежелание учиться;

Ø    отсутствие доверия между ребенком и родителями;

Ø    отсутствие поисковой активности, инициативы, воображения;

Ø    сложности в адаптации.

Воспитание по типу кумира семьи.

При таком стиле воспитания:

Ø    родители выполняют все требования и малейшие прихоти ребенка;

Ø    вся семья ходит перед ребенком «на задних лапках»;

Ø    отсутствие запретов.

В результате воспитывается:

Ø    эгоизм;

Ø    безответственность;

Ø    желание получать все и сразу;

Ø    потребительское отношение к окружающим;

Ø    своеволие;

Ø    упрямство;

Ø    непонимание запретов.

Стиль воспитание равнодушием.

В данном случае:

Ø    родители считают, что в их обязанности входит лишь кормить и одевать ребенка;

Ø    нет контроля, ребенок предоставлен сам себе;

Ø    нет тепла, ласки, внимания;

Ø    не формируются навыки социальной жизни (нет понимания, что хорошо, а что плохо).

У детей в таких семьях:

Ø    сложности в адаптации и социализации;

Ø    часто нарушения в поведении;

Ø    склонность к правонарушениям.

И есть еще один стиль воспитания, который направлен на формирование полноценной, самостоятельной личности. Стиль этот – воспитание доверием.

При данном стиле:

Ø    родители принимают ребенка таким, какой он есть;

Ø    родители предоставляют детям определенную самостоятельность, заменяя директивный контроль на инструктивный – «может быть, ты сделаешь так, как я предложу»;

Ø    относятся с теплом;

Ø    уважают мнение ребенка и чувство человеческого достоинства;

Ø    родители готовы прийти на помощь;

Ø    родители снисходительны к ошибкам ребенка и способны признать свою неправоту;

Ø    эмпатия.

В результате воспитывается:

Ø    независимость;

Ø    социальная адаптивность;

Ø    дети способны к сотрудничеству и творчеству.

Конечно, нельзя говорить, что рассмотренные нами сегодня стили воспитания ребенка в семье строго определены. Встречается и смешение стилей воспитания. Часто случается, что мама использует один стиль, а папа другой и в результате возникают конфликты между родителями, а дети очень быстро приспосабливаются к тому стилю, который им наиболее выгоден.

Желаю вам, чтобы в вашем доме всегда царило взаимопонимание и любовь, и тогда жизнь будет ярче и радостнее.

Как эффективно справляться с неудачами

Порой кажется, что жизнь специально подсунула нам неразрешимую проблему, крайне неприятную ситуацию или неловкое положение. Большинство из нас в таких случаях начинает проклинать свою невезучесть, злой рок, жизнь и всех вокруг... И мгновенно получает еще более сильный удар.

Варианты

Все познается в сравнении, поэтому сейчас ваша задача - убедиться, что с вами произошел далеко не худший вариант.

Допустим, банк, в котором вы хранили 5 миллионов на покупку новой квартиры, лопнул. Но он мог не лопнуть, и вы приступили бы к совершению сделки, однако вас бы обманули, и вместо того чтобы купить новое жилье, вы лишились бы еще и нынешнего. Или кто-то, зная о ваших сбережениях, похитил бы кого-то из ваших родных, требуя огромный выкуп. Предполагайте в том же духе и скоро вы поймете: то, что с вами случилось вполне терпимо.

Вдох-выдох

Когда на человека обрушивается серьезная проблема, он вряд ли сможет сдержать бурную реакцию: хлопнуть дверью, обрушить поток брани на «виновника», посетовать на жестокую судьбу.

Психологи советуют не сдерживать первый эмоциональный порыв (конечно, держа себя в рамках безопасности и морали). Но вот первая волна досады, злости и бешенства отступила, и чтобы предупредить вторую - принимайтесь за дыхательные упражнения: максимально глубокие медленные вдохи и такие же выдохи. Во время упражнения старайтесь ни о чем (особенно о проблеме) не думать.

Иголки в стоге сена

Это упражнение кому-то может показаться кощунственным (как можно радоваться наступившей беде?!), однако цель у него благая: снизить накал негативных эмоций.

Чрезвычайно важно, чтобы человек не ушел в депрессию или не принялся проклинать всех и вся (естественно, упражнение не применимо в случае ухода из жизни родных и близких). Стараясь ничего не анализировать и не взвешивать, назовите 5 (а лучше 10) «оборотных» сторон вашей беды, какими бы дикими они вам ни казались. Сломали ногу? Сможете, наконец, выспаться, будете избавлены от уборки, прочитаете интересную книгу и т.п. Сгорел дом? Впереди вас ждет новоселье, а еще отпала необходимость менять отделку стен, и самое главное - никто из ваших родных при пожаре не пострадал!

Анализ

Идеальное упражнение для тех, кто стремится во всем разобраться и из всего извлечь урок. Тщательно вспомните все предшествующие данной ситуации события. Что и почему произошло? Кто и как повлиял на ход событий? Как поступили вы и почему? А как бы все могло сложиться, если бы... Проанализировав все это, обязательно заверьте себя, что в следующий раз в подобной ситуации ни за что не допустите прежних ошибок.

Страшный сон

Постарайтесь придумать самое страшное продолжение своей проблемы. «Раздуйте» ее так, чтобы уже хуже и быть не могло. Например, вас уволили с хорошей должности. Как можно четче и красочнее нарисуйте картину: вот вы вообще не можете найти работу, деньги кончились. Чтобы прокормить семью, вы решаетесь ограбить магазин, вас ловят, вы отбиваетесь от милиции, тяжело раните стража порядка и садитесь в тюрьму. Супруг(-а) вас бросает, детей забирают в детдом, и, выйдя из тюрьмы, вы не можете отыскать никого из родных. Проникнитесь безысходностью такой ситуации, а потом резко «проснитесь» - как просыпается человек, когда ему снится, что он падает в пропасть и вдруг осознает, что это - всего лишь ночной кошмар.

Аффирмации

Выберите одно или два утверждения (аффирмации), с которыми вы полностью согласны. Прочувствуйте их и возьмите на вооружение. Произносите их (про себя или вслух), когда в этом возникнет необходимость.

• Наверняка все могло бы быть и хуже.
• Я еще легко отделался.
• Это урок, он необходим, чтобы я не попал в еще более страшную ситуацию.
• Я справлюсь с этим и стану сильнее.
• Слава Богу, все сложилось именно так, и я во всяком случае не... (продолжить по ситуации).