СИНДРОМ ВИГОРЯННЯ

Самопрезентація

Вправа виконується в колі. Учасникам пропонується по черзі (по колу) повідомити іншим членам групи наступну інформацію про себе:

• ім'я;

• дві кращі риси свого характеру.

А також розповісти цікавий епізод або подію, яка запам’яталась зі свого життя. Ведучий та інші члени групи можуть задавати учаснику додаткові питання.

Якось один чоловік заблукав у лісі, і, хоча він прямував по кільком стежкам, щоразу сподіваючись, що вони виведуть його з лісу, всі вони приводили його назад в те ж місце, звідки він починав. Ще залишалося кілька стежин, за якими можна було спробувати піти, і чоловік, втомлений і голодний, присів, щоб обміркувати, яку з стежин тепер вибрати. Коли він розмірковував над своїм рішенням, він побачив, як до нього йде інший мандрівник. Він крикнув йому: «Ви можете мені допомогти? Я заблукав». Той зітхнув з полегшенням: «Я теж заблудився». Коли вони розповіли один одному про те, що з ними трапилося, їм стало ясно, що вони вже пройшли по багатьох стежках. Вони могли допомогти один одному уникнути невірних доріг, якими хтось з них вже пройшов. Скоро вони сміялися над своїми пригодами і, забувши втому і голод, разом йшли по лісі. 

* * * Життя схоже на ліс; іноді ми губимося і не знаємо, що робити. Але якщо ми будемо ділитися своїми переживаннями і досвідом, подорож по життю стане не такою вже поганою, і ми зможемо знаходити кращі шляхи.

Малюнкова техніка «Мій стрес»

Націлена на:

• розуміння учасниками, що таке стрес як псіхофізіологічний феномен;

• визначення стресогенних факторів, з якими учасники постійно або періодично стикаються в різних областях життєдіяльності;

• усвідомлення учасниками показників (маркерів), за якими визначається стан стресу.

Шановні колеги!

Стрес - категорія абстрактна. Про нього всі говорять, але його ніхто не бачив. Стрес є центральним поняттям нашого заняття, з яким ми будемо працювати. А ефективно працювати можна тільки з тим, що чітко розумієш, усвідомлюєш, бачиш. При цьому немає такої людини, яка хоча б раз не відчувала стресу. Кожен з нас стикається з ним досить часто.

У кожного з нас є своє розуміння того, що таке стрес. Ми з вами зараз:

• матеріалізуємо свій стрес, додамо йому конкретну художню форму;

• зрозуміємо, які чинники впливають на виникнення стресу;

• визначимо показники (маркери), що показують, що людина знаходиться в стресовому стані.

Зробимо це в такий спосіб: протягом десяти хвилин кожен з вас виконає малюнок, який називається «Мій стрес».

Тренер може сказати учасникам, що деякі з них, можливо, вже зараз знаходяться в стані, близькому до стресового. Тому що вони опинилися в ситуації невизначеності, яка для багатьох людей є стресовою.

На своєму малюнку ви можете зобразити метафору, образне художнє уявлення, своє бачення, розуміння стресу. Це також можуть бути цілком конкретні образи. Я не хочу наштовхувати вас на будь-які ідеї - це ваш довільний малюнок. Не поспішайте, подумайте деякий час над тим, що ви зобразите, і приступайте малювати. Кожен працює самостійно.

Перед тим як приступити до обговорення отриманих результатів роботи, тренер просить учасників за годинниковою стрілкою передати один одному свої роботи, щоб кожен міг ознайомитися з малюнками своїх колег і потім поставити запитання:

- Хто бажає зробити презентацію своєї роботи? Розкажіть, будь ласка, про те, що ви зобразили на своєму малюнку? Який він, ваш стрес? На що він схожий? 

- Як ви до нього ставитеся: він вам подобається, симпатичний (чим?), Не подобається (що в ньому не подобається), ви його боїтеся і т. д.?

- Де ви на цьому малюнку? Як ви взаємодієте зі своїм стресом (боретеся з ним, протистоїте йому, тікаєте від нього, стрес опанував вами, ви в стресі, ви приручили свій стрес, ви подружилися з ним, він вам байдужий)?

- Чи зображені на малюнку чинники, що впливають на виникнення стресу? Які вони? - Чи зображені на малюнку показники (маркери), за якими можна визначити стан стресу? Які вони?

- Що є результатом вашої взаємодії зі стресом?

Тренер запитує, які питання є у учасників до своїх колег. На етапі рефлексії тренер разом з учасниками формує «сухий залишок».

На завершення цієї процедури тренер пропонує учасникам вивісити на стіну свої малюнки, щоб до них можна було звертатися в процесі заняття.

Маяк

Уявіть маленький скелястий острів ... далеко від континенту ... Зверніть увагу на високий, міцно поставлений маяк на вершині цього острова. Уявіть себе цим маяком ... Ваші стіни такі товсті і міцні ... що навіть сильні вітри, постійно дмуть на острові, не можуть похитнути вас ... З вікон вашого верхнього поверху ... ви вдень і вночі ... в хорошу і погану погоду ... посилаєте потужний пучок світла, який служить орієнтиром для судів ... Подумайте про ту потужну енергію, яка закладена в вас ... і підтримує сталість вашого світлового променя ... ковзаючого по океану ... який застерігає мореплавців про мілини ... що є символом безпеки на березі ... Ви є хранителем цієї енергії ... Відчуйте цю енергію ... це внутрішнє джерело світла в собі ... світла, яке ніколи не гасне ... яке висвітлює ваш шлях ...

Подарунок

В даному випадку членам групи пропонується що-небудь подарувати кожному учаснику (нематеріальне!). Це може бути зірка на небі, схід сонця, удача, талант і т. д. Тобто те, що не можна покласти в кишеню, але можна віднести із собою в собі.

Коментарі Не слід шкодувати часу на подібні процедури, особливо по закінченні тренінгу, навіть якщо вони виявляються тривалими

Вправа «Лист, в якому я говорю тобі« дякую »Дуже часто люди сприймають любов, розуміння і підтримку інших як даність, ніяк цього не зазначаючи, або ж відчувають почуття подяки, але соромляться висловити його. Якщо ми навчимося легко і вільно говорити іншим, що ми помічаємо їх увагу до нас і раді цьому, то зможемо частіше відчувати приємне почуття від того, що й інші нас цінують. Дітям властиво висловлювати подяку безпосередньо і відкрито. Дорослі ж роблять це зазвичай усвідомлено і навмисно, показуючи тим самим іншій людині, що цінують зроблене ним добро. Напишіть листа подяки людині. Скажіть в ньому все, що хотіли, але з якоїсь причини не висловили раніше. Може бути, вам вдасться передати в цьому листі радість, задоволення та інші позитивні емоції, які ви випробували завдяки йому. У вас є для цього чверть години.

Вправа «Що робить мене вразливим» Кожен з нас відчуває на собі вплив оточення, зовнішніх обставин, пов'язаних з роботою, особистою історією та актуальними життєвими обставинами. Наявність або відсутність сім'ї, дитячих травм, занадто вимогливе начальство, неможливість отримати професійну підтримку, перевантаження на роботі - все це може позначатися на нашому стані. Приділіть час тому, щоб сформулювати для себе, що у вашому минулому і сьогоденні, в області професійної або особистої підсилює вашу вразливість. Цей список для вашого особистого вживання.

Вправа «Ідеальна виробнича ситуація» Якби ви самі створювали будь-які умови, все, що вам потрібно для хорошої роботи, що б ви зробили? Уявіть ідеальну ситуацію для своєї роботи.

Вправа «Список особистих ресурсів» Складіть список своїх ресурсів. Подумайте і про зовнішні, і про внутрішні джерела: людей, які вас оточують, місця, де ви хотіли б побувати, речі, які хотіли б мати, творчість, любов, мистецтво ...

Вправа «Заохочення» Складіть список того, що ви отримуєте позитивного від своєї роботи. Як ви професійно виросли, чому навчилися? Яких успіхів ви досягли в роботі? Що приносить вам радість? Перечитуйте свій список постійно і доповнюйте його новими пунктами.

Вправа «Ідентифікація потреб»

1. Розділіть аркуш навпіл. У лівій половині відзначте ознаки вторинної травми, які ви виявили у себе. У правій колонці проти кожного з ознак напишіть, яка потреба в результаті страждає: (а) безпека, (б) довіра, (в) самооцінка, (г) контроль, (д) близькість, (е) система уявлень про світ - чи, може бути, ущемляються відразу кілька потреб.

2. Виділіть, які потреби найбільше страждають, і намітьте три шляхи їх задоволення.

Пам'ятка толерантності

· Розмовляючи з людьми, подивися їм в очі. Поздоровайся з усіма.

· Постарайся не нав'язувати іншим власну волю. Вислухай їхню

      думку.

· Зроби для кого-небудь добру справу так, щоб ця людина не дізналася, що добро йде від тебе.

· Не проявляй до оточуючих такого ставлення, якого ти не хочеш відчувати по відношенню до себе.

· Постарайся добре виглядати. Говори з усіма тихим голосом.

· Запиши 5 позитивних якостей, що характеризують тебе і твого друга.

· Знайди 3 привода, щоб сказати "дякую" твоїм домашнім.

Почуття гумору.

Неупереджене ставлення

Розуміння того, що

стереотипи не завжди вірні.

Уміння довіряти чи не довіряти

Уміння знайти загальні інтереси і переваги.

Повага до всіх.

Ввічливість.

Бажання спілкуватися, домовлятися

і знаходити компроміси

Вміння не заважати іншим

Надання можливості

Самовиражатися

Обережність у висновках

і висловлюваннях

Відсутність поспішних висновків

Це і є толерантність

Як виховати добрі звички?

Батьки знають, яке це складне завдання. Вчиш-вчиш малюка чистити зуби вранці та ввечері, а він, шибеник, щойно лишиш його у ванній самого, тільки й того що намочить зубну щітку. Привчаєш мити руки перед їдою, а нагадувати про це доводиться і першокласнику, і п’ятикласнику.

 Звичка — це потреба здійснювати певні дії, чинити саме так, а не інакше. Досягнути розуміння дитиною того, як слід поводитися, значно легше, ніж виховати ЗВИЧКИ гарної поведінки. Наприклад, дитина знає, навіщо треба мити руки і чистити зуби, вміє це робити, проте “забуває”. Тому необхідно виробити у дитини тверду звичку це робити. Але як цього досягти? Давайте спочатку з’ясуємо, коли виникають звички і коли їх формувати.

Коли виникають звички

Перші звички виникають ще в ранньому дитинстві на основі нового вміння. Навчився малюк сам одягатися і роздягатися — можна формувати звичку акуратно складати свій одяг. Навчилася дитина добре читати — може виникнути, за сприяння батьків, звичка читати щодня. Пішла дитина до школи — виникає звичка складати портфель увечері завчасно або ж поспіхом уранці (і яка з цих звичок закріпиться — залежить від батьків). З’явилась необхідність підігріти собі страву вдома — слід негайно формувати звичку мити за собою посуд і прибирати зі столу.

 Отже, звички формуються тоді, коли у дитини з’являється новий вид діяльності (нові обов’язки), нове вміння або нові речі.

 Виховання гарних звичок тісно пов’язане з виникненням поганих звичок. Не сформують батьки добру звичку — на її місці стихійно постане погана звичка (не привчили 3-4-річного малюка прибирати свої іграшки — значить, у нього закріпиться звичка розкидати свої речі). Добру звичку виховати значно легше, ніж виправити потім погану.

Як виховати добру звичку

У 3-4 роки діти зазвичай вже вміють самі вмиватися, чистити зуби. Отже, саме час привчати дитину робити це ретельно і щодня, пояснивши, чому це треба робити. “З людиною, в якої жовті зуби і чорні нігті, неприємно розмовляти, — кажуть батьки малюку. — А ще бруднулі часто хворіють і мусять ходити до зубного лікаря, тому що у бруді розмножуються мікроби і заражають людину небезпечними хворобами”. Для малюків такі пояснення є цілком переконливими, і вони намагаються виконувати ці гігієнічні процедури. Батьки якийсь час спостерігають за тим, як вони це роблять, допомагають за потреби, виправляють — і прихвалюють: “О, у тебе це вже добре виходить!”, “Яка ж ти тепер чистенька, гарненька, аж сяєш!” тощо.

 Потім дитина починає виконувати це самостійно, а батьки перевіряють, чи добре вимиті руки, чи витерті насухо тощо. І знову прихвалюють. Отже, десь за місяць постійного контролю дитина вже досягла справжнього вміння — тобто набула певної автоматичності в діях, яка дозволяє швидко і добре їх виконувати. Тепер треба перетворити це вміння на звичку, тобто на стійку потребу щодня виконувати самотужки, без нагадування, певну дію.

 І цей процес слід стимулювати: ніколи не виконувати за дитину те, що вона має зробити сама, не пускати за стіл з брудними руками, не включати мультики, поки не складе одяг, тощо. За таких умов (якщо батьки не робитимуть винятків, тому що втомилися, або не мають часу, або ще щось) добра звичка виробиться швидко і закріпиться.

 А буває й таке: малюк вже привчився сам одягатися-роздягатися, чистити зуби, мити руки — аж тут приїжджає бабуся, якій дуже хочеться побалувати мале ангелятко. І вона починає його одягати, взувати, умивати... Потім бабуся поїхала, а батьки мають починати все спочатку — знову формувати звичку, яку зруйнувала бабусина любов.

Наслідування дорослих

Звичка легко формується, коли дитина наслідує дорослих (батьків, вихователів, вчителів). Якщо дитина бачить, як ви самі, прийшовши з роботи, кидаєте свої речі абиде, вам напевне не вдасться привчити її складати свої речі на місце.

 Тому дуже важливо, щоби батьки працювали у присутності дитини, залучали її до праці, просили допомогти (хоч дитяча допомога ускладнить і збільшить обсяг їхньої роботи). Звісно, діти це роблять ще повільно, неякісно, тому часто батькам легше зробити самим. Але тоді нехай не обурюються, коли згодом діти відмовляться робити те, що хотіли робити маленькими, проте їм цього не дозволили. Заохочуйте бажання дитини допомагати вам, але давайте такі завдання, які вона зможе виконати (розкласти прибори чи серветки, поставити хліб на стіл тощо). Так ви досягнете ще однієї важливої мети — підвищите її самооцінку, адже малюку важливо відчувати свою важливість для сім’ї.

 Дошкільнята легко засвоюють правила культурної поведінки, якщо, звісно, батьки показують приклад такої поведінки, пояснюють її значення. Тоді діти швидко навчаються вітатися і прощатися, дякувати, тихо зачиняти за собою двері тощо. Те саме стосується і правил поводження на вулиці. Якщо мама чи тато з дитиною перебігають вулицю на червоне світло чи в недозволеному місці, “бо машин нема”, то вони не зможуть виробити у дитини звичку дотримуватися правил вуличного руху.

Похвала

Дитина має розуміти, чому поводитися треба саме так, і отримувати задоволення від усвідомлення того, що вчинила правильно. І це задоволення батьки мають збільшувати похвалою. Не шкодуйте похвал (але й не переборщіть з ними!) за правильні й гарні вчинки та поведінку. Адже діти залюбки повторюють дію, яка приводить їх до успіху, до задоволення.

 Відповідно, намагатимуться уникати дій, які призводять до неприємностей. Мама одного хлопчика побачила з вікна, як він з товаришем розмальовує крейдою стіну сусіднього будинку. Вона покликала сина додому, дала йому відерце з водою та ганчірку і змусила змити “мальовидло” зі стіни. Хлопчик назавжди засвоїв, що розмальовувати стіни і паркани не можна. Необхідно пробуджувати в дітях бажання показати себе з гарного боку, показати свої здібності.

Повторення і правила

Дорослі мають день у день терпляче повторювати з дитиною певну дію (як-от чистити зуби), не змінюючи встановлених раніше правил. Бажано, аби виконання дії та дотримування правил супроводжувалося якоюсь маленькою грою. Терпіння дорослих, ритмічність повсякденного життя та незмінність правил — запорука виховання добрих звичок, а забезпечить це все розпорядок дня, який ви можете скласти разом з дитиною.

 Бувають і прикрі сюрпризи, коли в підлітковому віці діти втрачають тверду звичку, яку засвоїли в дитинстві. Наприклад, у молодших класах дитина складала портфель увечері, чемно виконувала домашні завдання, чистила своє взуття тощо, а в старших класах перестала це робити. Психологи твердять, що це закономірно у такому віці – підлітки заперечують авторитети і усталені істини. Проте добрі звички повернуться після підліткового віку, якщо дитина змалечку засвоїла, що існують певні правила, яких необхідно дотримуватися. Бо якщо підліток знає, що правила можна порушувати, бо йому це дозволяли батьки, він може все зруйнувати, аби лише не підкоритися правилам. І це буде вина батьків.

Запобігання поганим звичкам

Іноді батьки самі мимоволі створюють погані звички, замість того щоб їм запобігти. Наприклад, дитина плаче в крамниці, вимагаючи купити їй іграшку. Мама, щоб заспокоїти дитину (або щоб на них люди не зглядалися), купує. І коли мама й надалі піддаватиметься, у дитини створиться звичка досягати істериками того, що їй потрібно. Батьки не розуміють, що сила звички є величезною. Якщо дитина вже звикла, що батьки поступаються перед примхами, вона вимагатиме цього від усіх людей, навіть розуміючи, що це неправильно. Дитину-пестунчика зможе перевиховати лише життя, а життя — річ безжалісна і жорстока. Дитина страждатиме, і можливо, виправиться. І скільки ж страждань готують дітям батьки, коли не можуть протистояти їх примхам!

 Або такий приклад. Дитина пішла в школу. З перших днів треба створювати звичку не запізнюватись на уроки. А натомість вранці мама лагідно вмовляє дитину вставати; дитина ніжиться у ліжку ще хвилин 15, тому, щоб не запізнитися, мама допомагає їй вмиватися, зачісуватися і одягатися. Звісно, дитина не запізнилася і нічого не забула під маминим керівництвом. Але, можливо, ліпше б дитина таки запізнилася і отримала зауваження від учительки, і тоді б усвідомила, що мусить виконувати свої обов’язки, якщо не хоче неприємностей. Якщо батьки намагаються позбавити дитину навантажень, зусиль, праці, неприємностей, то з дитини виросте лінивий, слабкий, розманіжений егоїст.

 Отже, не надмірна опіка батьків, а їх розумний контроль допомагає дітям засвоїти гарні звички. Неправильно реагуючи на дії дітей, батьки самі руйнують добрі звички і створюють погані.

 І виправляти погані звички значно важче, ніж вчасно створювати добрі. Процес виправляння поганих звичок може перетворити життя батьків і дітей на пекло, коли батьки щохвилини повторюють “Прибери свої речі”, “Помий взуття”, “Зроби тихіше звук”. І пуття з цього нема: батьки дратуються, дитина злиться, стосунки псуються. Тому викорінення поганих звичок вимагає від батьків ще більшого терпіння, бо не можна перекладати тягар боротьби з нею і вину за неї на незміцнілу психіку дитини. Звичка встановлюється повільно, протягом довгого часу, і так само повільно і довго викорінюється, оскільки вже міцно закріпилась у нервовій системі дитини.

 “Добрі звички — це добре виховання”, — сказав колись давньогрецький філософ Платон. Напевно, усі погодяться з тим, що завдання батьків — виростити виховану людину, яка буде чинити правильно, незалежно від того, спостерігає хтось за нею чи ні. Тож батьки мають виробити у дитини добрі звички, які допоможуть їй адаптуватися у цьому світі, бути впевненою і щасливою.

Поради батькам Як допомогти дитині краще вчитися?

Як допомогти дитині краще вчитися?

 У 5-у класі розширився обсяг матеріалу з основних предметів, зросла кількість предметів, тому збільшується час підготовки до уроків.

Забезпечте своїм дітям удале поєднання відпочинку, фізичної праці та роботи над уроками.

Програми включають більше теоретичного матеріалу, тому слід привчити дітей міцно завчати окремі правила з математики, української мови, природознавства.

Уважно стежте за рівнем виразного читання ваших дітей. Нехай удома вони виразно читають усі тексти, що задані з різних предметів. Заведіть дітей у бібліотеку, читальний зал не силою, але привчайте до повсякденного читання художньої літератури, просіть їх переказати прочитане.

Стежте за порадами вчителів, записаними у щоденниках і робочих зошитах.

Дбайте про те, щоб дитина була охайною в усьому, включаючи бережне ставлення до підручників.

Ніколи не поспішайте з висновками ані про дитину, ані про вчителя - прийдіть до школи, поспілкуйтеся з учителем.

Намагайтесь придбати для сімейної бібліотеки різноманітні словники та додаткову літературу.

Пам'ятайте, клас, де навчається ваша дитина, - об’єднання  трьох колективів: дітей, батьків, учителів. Чим дружнішими, цілеспрямованішими будуть ці колективи, тим у кращій атмосфері буде формуватися ваша дитина.

Не забувайте: дитину не можна карати за невміння, а терпляче вчити, підказувати, радити, допомагати, підтримувати.

Керуйтесь у спілкуванні з дитиною правилом: найдієвіший засіб виховання - особистий приклад.

Дбайте про всебічний розвиток своєї дитини.

Умійте ставити себе на місце дитини.

Пам'ятайте: праця, зокрема навчальна, не завдає шкоди вихованню дитини, а бездіяльність - її перший ворог.

Пам'ятка для батьків Як допомогти дитині успішно адаптуватися?

Як допомогти дитині успішно адаптуватися?

  Допомагайте школяру у навчанні, домагайтеся, щоб він досконально зрозумів навіть найдрібніші деталі виконання важкого завдання. Хай навіть дитина виконає одне-два  подібних завдання і детально пояснить, що та як вона робить.

 Розвивайте увагу, мислення та пам’ять дитини, грайте з нею в ігри на розвиток спостережливості (у розвідників, мисливців, індійців на полюванні тощо), вирішуйте посильні головоломки, розв’язуйте кросворди, шаради. Робіть усе це якомога частіше.

 Розвивайте волю дитини, привчайте її до режиму дня, емоційно забарвлюйте її навчальну діяльність, але не перестарайтеся, інакше може виникнути так зване «емоційне стомлення»: дитина може стати капризною, роздратованою, плаксивою. Використовуйте гумор, але не сарказм та насмішки! Терпить дитячі жарти, якими б безглуздими вони не були, використовуйте гумор з метою розрядки та привернення дитини на свій бік.

 Дуже важливо у навчальних та у всіх інших заняттях допомогти школяреві виробити об’єктивні критерії власної успішності та неуспішності; з допомогою дорослих слід розвинути у нього прагнення вдосконалювати свої здібності. Почніть з вироблення звички добре виконувати домашні завдання.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ Як забезпечити гармонійне навчання дитини?

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

 Шановні батьки! Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим. Зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу.            

Як забезпечити гармонійне навчання дитини?

  У цьому періоді батькам можна скористатися рекомендаціями фахівців Філадельфійського дитячого центру по забезпеченню «гармонії між домашнім та шкільним життям дитини» :

 Надихніть дитину на розповідь про свої шкільні справи. Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, та уважно розмовляємо з дитиною про школу. Запам’ятовуйте окремі імена, події та деталі, які дитина сповіщає вам, використовуйте їх у подальшому для того, щоб розпочати подібні бесіди про школу. Обов’язково запитуйте вашу дитину про його однокласників, справи у класі, шкільні предмети, педагогів.

Регулярно розмовляйте з учителями вашої дитини про її успішність, поведінку та взаємостосунки з іншими дітьми. Навіть якщо немає особливих причин для занепокоєння, консультуйтеся з учителем вашої дитини не рідше, ніж раз у два місяці. Під час бесіди виразіть своє прагнення покращити шкільне життя дитини. Якщо між вами та вчителем виникають серйозні розбіжності, докладіть усіх зусиль, щоб мирно розв’язати їх, навіть якщо доведеться спілкуватися для цього з директором школи. Інакше ви можете випадково поставити дитину у незручне положення вибору між відданістю вам і повагою до свого вчителя.

 Не пов’язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань та заохочень.

 Знайте програму та особливості школи, де навчається ваша дитина. Вам необхідно знати, яке шкільне життя вашої дитини, та бути впевненим, що вона отримує гарну освіту. Відвідуйте всі заходи та зустрічі, які організують для батьків, використовуйте будь-які можливості, щоб дізнатись, як ваша дитина навчається та як її навчають.

 Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Встановіть разом із дитиною спеціальний час, коли слід виконувати домашні завдання, і слідкуйте за виконанням цих установок. Це допоможе вам сформувати хороші звички до навчання. Продемонструйте свій інтерес до цих завдань та впевніться, що в дитини є все необхідне, щоб виконати їх найкращим чином. Але якщо дитина звертається до вас із питаннями, пов’язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх.

 Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі. З’ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв’язок між її інтересами та предметами, які вивчають у школі. Наприклад: любить фільми – купіть книгу, по якій поставлений фільм, так виникне любов до читання; любить гратися – купуйте довідники, так виникне прагнення дізнаватись про що-небудь нове. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, у домашній діяльності.

 Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли у шкільному житті дитини відбуваються зміни.

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ учнів 5 класів

ПОРАДИ ДЛЯ БАТЬКІВ

 Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

Не слід відразу ослабляти контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо.

Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

Головне новоутворення підліткового вікового періоду – відкриття своєї індивідуальності, свого «Я». Підвищується інтерес до свого тіла, зовнішності.

Зростає дух незалежності, який впливає на стосунки підлітка в родині, школі.

У дітей настає криза, пов’язана з бажанням здобути самостійність, звільнитися від батьківської опіки, з’являється страх перед невідомим дорослим життям.

Бажання звільнитися від зовнішнього контролю поєднується зі зростанням самоконтролю й початком свідомого самовиховання.

Внутрішній світ дитини ще нестабільний, тому батькам не слід залишати своїх дітей без нагляду. Підліток дуже вразливий і легко піддається впливам як позитивним, так і негативним.

Розширюється коло спілкування, з’являються нові авторитети.

Недоліки й суперечності в поведінці близьких і старших сприймаються гостро й хворобливо.

У батьках підлітки хочуть бачити друзів і порадників, а не диктаторів.

СЛОВА, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ І ЯКІ РУЙНУЮТЬ ВІРУ В СЕБЕ

  СЛОВА, ЯКІ ПІДТРИМУЮТЬ І ЯКІ РУЙНУЮТЬ  ВІРУ В СЕБЕ

 Слова підтримки

Знаючи тебе, я упевнений, що ви все зробили добре.

Ти робиш це дуже добре.

У тебе є деякі міркування з цього приводу? Чи готовий ти почати?

Це серйозний виклик. Але я впевнений. Що ти готовий до нього.

  Слова розчарування:

Знаючи тебе і твої здібності. Я думаю. Ти зміг би зробити це набагато краще.

Ця ідея ніколи не зможе бути реалізована.

Це для тебе занадто важко, тому я сам це зроблю.

  Підтримувати можна за допомогою:

 
окремих слів (гарно, чудово).

висловлювань («Я пишаюся тобою», «Спасибі», «Все йде добре» і т.д.).

дотиків (доторкнутися до руки, обійняти його і т.д.).

спільних дій (сидіти, стояти поруч і т.д.).

вираз обличчя (посмішка, кивок, сміх).

ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАССАХ

ПАМ'ЯТКА ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-х КЛАССАХ

- Відвідайте уроки в 4-му класі. Придивіться до своїх майбутніх учнів. Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах.

- Опрацюйте спеціальну психолого-педагогічну літературу.

- Пам'ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.

- Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам'ятки, алгоритми, картки-опори, зразки виконання.

- Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.

- Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.

- Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів. Розробіть відповідний роздавальний матеріал.

- Забезпечуйте систематичне повторення.

- Уникайте перевантаження дітей.

- Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах

ПОРАДИ КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ 5-х класів щодо успішної адаптації учнів

ПАМ'ЯТКА КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ 5-х КЛАСІВ

 - Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.

- Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).

- Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).

- Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.

- Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.

- Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.

- Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.

ПОРАДИ КЛАСНИМ КЕРІВНИКАМ  5-х класів щодо успішної адаптації учнів:

 ·        проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;

·        реалізовувати демократичний стиль керівництва;

·        не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;

·        намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання, позитивне емоційне ставлення до навчального предмету;

·        орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;

·        допомогти учням із низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:

·        проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;

·        залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;

·        на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;

·        звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить

Рекомендації педагогам щодо профілактики дитячих страхів

Рекомендації педагогам щодо профілактики дитячих страхів

ü  Уже на початку навчального року встановіть тісний контакт з батьками дітей, запишіть їхні побажання. Зафіксуйте власні уявлення щодо проблем кожної конкретної дитини.

ü  Коли в клас приходять новачки, дайте можливість іншим дітям самостійно пояснити новоприбулим правила поведінки. (Профілактика страху бути неприйнятим у колектив.) Доручіть комусь із активних дітей розпитати новачка, ближче познайомитися з ним, а потім вже познайомте з ним усіх інших однолітків.

ü  Ознайомлюючи дітей з правилами поведінки, проведіть гру-заняття, де можна використати ці правила. В такий спосіб кожна дитина зможе чітко уявити, що від неї вимагається. (Профілактика страху зробити щось не так, бути покараним.)

ü  Стежте, щоб встановлені правила не призводили до емоційного чи фізичного приниження когось із дітей його однолітками. (Профілактика страху бути неприйнятим у колектив.)

ü  Придумайте для окремих дітей умовний сигнал, який нагадував би їм про те, що вони зробили щось не так і треба негайно підкоритися правилу. (Профілактика та корекція страху неуспіху, страху бути висміяним.)

ü  Використовуйте умовні знаки, щоб сигналізувати не словом, а знаком про необхідність зміни поведінки на певний період, наприклад: говорити не можна – червоний прямокутник; говорити дозволяється – синій прямокутник тощо.(Профілактика страху словесного покарання.)

ü  На уроках використовуйте прийом гуманної особистісно орієнтованої педагогіки співпраці – «відповідь на вушко». (Профілактика страху неуспіху, неправильної відповіді.)

ü  Заохочуйте прагнення дітей використовувати набуті знання для самостійного розв’язання незнайомих завдань, даючи умовний сигнал «час ризикувати» – коло, поділене навпіл: одна половина червоного кольору, а друга – чорного.  (Профілактика страху неуспіху, неправильної відповіді.)

ü  Обговорюйте разом з дітьми різноманітні способи виходу із ситуацій, які сталися чи могли б статися у житті класу. Допоможіть дітям оцінити, якою мірою конструктивним є вибір кожного з них.

ü  Дайте дітям визначити їхні страхи. Обговоріть з ними різноманітні випадки, які продемонстрували б те, чого вони бояться, насправді зовсім не страшне.

ü  Створюйте умови, що сприяють встановленню та розвитку дружних, приязних стосунків між дітьми Профілактика страху самотності, страху конфлікту.)

ü  Придумайте разом з дітьми різноманітні способи похвали чи вираження прихильності (оплески тощо.)

ü  Проводьте 1 раз на тиждень «День гарного настрою», «День усмішки».