Що таке конфлікт і як з нього вийти

План.

1. Вступ.

2. Притча «50 років ввічлівості».

3. Презентація.

4. Привітання.

5. Правила груп.

6. Вправа «Чарівна скринька»

7. Що таке конфлікт.

8. Причини конфліктів.

8.1. Вирішення конфліктів і стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях.

9. Варіанти спілкування.

10. Практична частина.

11. Притча-блюз.

12. Висновок.

Список використаної літератури.

1. Вступ.

Люди за характером, за темпераментом і багатьом іншим критеріям неоднакові, тому вони по-різному сприймають ситуацію, в якій опиняються. Людина, наскільки б безконфліктною вона не була, не в змозі уникнути розбіжностей з оточуючими. Скільки людей - стільки думок, і інтереси різних людей вступають в протиріччя один з одним. Різниця в сприйнятті часто призводить до того, що люди не погоджуються один з одним з певного приводу. Ця незгода виникає, коли ситуація дійсно носить конфліктний характер. Конфлікт визначається тим, що свідома поведінка однієї зі сторін (особистості, або групи) порушує інтереси іншої сторони.

Поняття конфлікту має безліч визначень і тлумачень, але всі вони підкреслюють наявність протиріччя, яке приймає форму розбіжностей, якщо йдеться про взаємодію людей.

Як визначити конфлікт, як поводитися у конфліктних ситуаціях, як навчитися виявляти причини й вирішувати конфлікти - про це ми будемо говорити на сьогоднішньому занятті.

Мета: розуміння природи конфлікту, формування ставлення до конфліктів, як до нових можливостей творчості та самовдосконалення. Розвиток здатності адекватного реагування на конфліктні різні ситуації. Відпрацювання навичок "я-висловлювань", що сприяють вирішенню конфліктних ситуацій, демонстрація стилю співробітництва як одного з основних елементів у профілактиці вирішення конфліктів, виявлення чинників ефективного спілкування, сприяють досягненню взаєморозуміння між учасниками, позитивне утвердження особистості.

 Люди часто представляють конфлікт як боротьбу між двома сторонами, що б'ються за перемогу. Ніхто не може уникнути конфліктів - вони займають важливе місце у нашому житті. Однак набагато ефективніше сприймати конфлікт, як проблему, у вирішенні якої беруть участь обидві сторони. Конфлікт може бути використаний для відкриття альтернативних можливостей і пошуку перспектив для взаємного зростання.

2. Притча «50 років ввічлівості».

Літня подружня пара дожила до п'ятідесятіріччя свого шлюбу. За сніданком, коли як завжди, дружина розрізала здобну булку, вона подумала:

- П'ятдесят років я тисну шкорінкою булки, коли я так люблю її верхню частину з духмяний м'якушем. Сьогодні я нарешті насмілюсь задовольнити своє бажання и віддам чоловіку нижню частину здоби.

- Нарешті, нарешті, - радів старий, - п'ятдесят років я був позбавлений своєї улюбленої їжі - хрусткої, ароматної шкорінкі. П'ятдесят років їй знадобилось, щоб зрозуміті, що мені подобається!

3. Презентація.

Знайомство з гостями. Повідомлення теми, мети заняття.

4. Привітання «Мене звуть... Я люблю себе за те, що...».

Вправа проводиться в колі.

Кожен по черзі говорить дві фрази «Мене звуть.» і «Я люблю себе за те, що.». Не відволікайтеся на спори і обговорення з приводу ваших бажань. Просто висловлюйте їх по черзі, неупереджено і швидко.

5. Правила групи

• Щирість у спілкуванні.

• Принцип «тут і тепер».

• Таємниця.

• Активна участь.

• Повага до мовця.

• Довіра.

• Дбайливе ставлення до інших.

6. Вправа «Чарівна скринька».

Учасникам роздаються невеликі аркуші липкого паперу. Тренер просить написати на них, чого саме підлітки чекають від тренінгу. Після цього кожен учасник зачитує свій напис і прикріплює аркуш на підготовлений плакат із зображенням скриньки.

7. "Що таке конфлікт"

 Учасникам пропонується написати на невеликих аркушах визначення конфлікту ("Конфлікт - це ..."). Після цього в імпровізований "кошик конфліктів" (коробка, мішок, шапка, сумка) складаються листки з відповідями і перемішуються. Ведучий підходить по черзі до кожного учасника, пропонуючи взяти один з листків і прочитати написане. Таким чином, можна вийти на визначення конфлікту.

Конфлікт (від лат. Conflictus - зіткнення) - це відсутність згоди між двома або більше сторонами, які можуть бути конкретними особами або групами. Кожна сторона робить все, щоб прийнята була її точка зору і мета, і заважає іншій стороні робити те ж саме.

Коли люди думають про конфлікт, вони найчастіше асоціюють його з агресією, погрозами, суперечками, ворожістю і т. п. В результаті існує думка, що конфлікт - явище завжди небажане, що його слід негайно вирішувати, як тільки він виникає. Але в багатьох ситуаціях конфлікт допомагає виявити різноманітність точок зору, дає додаткову інформацію, допомагає виявити більше число альтернатив або проблем.

Якщо конфлікти сприяють прийняттю обгрунтованих рішень і розвитку взаємовідносин, то їх називають конструктивними.

Конфлікти, що перешкоджають ефективній взаємодії і ухваленню рішень, називають - деструктивними.

80% конфліктів виникає крім бажання їх учасників. Відбувається це через особливості нашої психіки і того, що більшість людей або не знає про них, або не надає їм значення.

Головну роль у виникненні конфліктів відіграють так звані конфліктогени.

Конфліктогени - це слова, дії (або бездіяльності), що можуть призвести до конфлікту.

Велика небезпека виникає з ігнорування дуже важливої закономірності - ескалації конфликтогенов. Полягає вона в наступному: на конфликтоген на нашу адресу ми намагаємося відповісти більш сильним конфликтогеном, часто максимально сильним серед всіх можливих.

8. Причини конфліктів.

 Для формування мікрогруп по 5 - 6 осіб пропонується наступний ігровий варіант. Заздалегідь заготовлюються кольорові жетони, (кількість жетонів визначається кількістю гравців, кількість кольорів жетонів - кількістю мікрогруп). Учасникам надається можливість вибрати жетон будь-якого кольору. Тим самим у відповідності з обраним жетоном формуються мікрогрупи учасників з жетонами однакового кольору. Наприклад, мікрогрупа учасників з червоними жетонами, мікрогрупа учасників з жовтими жетонами і т. д.

 Завдання учасників на цьому етапі - визначити в своїх мікрогрупах причини виникнення конфліктів. Після роботи в мікрогрупах учасники об'єднуються для обговорення напрацювань. Висловлені думки з деякою редакцією записуються на аркуш ватману.

 У процесі обговорення необхідно прийти до ідеї трьох складових, які призводять до конфлікту: невміння спілкуватися, невміння співпрацювати і відсутність позитивного ствердження особистості іншого. Цю ідею краще довести до учасників через образ айсберга, мала, видима частина якого - конфлікт - над водою, а три складові - під водою. Таким чином, проглядаються шляхи врегулювання конфлікту: вміння спілкуватися, співпрацювати і поважати, позитивно стверджувати особистість іншого. Ця ідея також представлена ​​у вигляді айсберга.

У всіх конфліктів є кілька причин. Кожен з нас пригадає щось своє, ситуації, в яких він сам був або свідком, або потерпілим. Боляче і прикро буває, коли:

- Дістається за те, що ти не несеш відповідальності;

- Тебе не питають при вирішенні питань, в яких ти компетентний;

- Нагороди за те, що зробив ти, дістаються іншим. Що відбувається? Як відстояти себе?

- Тебе вважають нездатним щось зробити самостійно. Завдання дістається іншому. І він, інший, стає свідком того, як низько тебе цінують. Як реагувати на приниження власної гідності?

- Ти висуваєш ідеї та пропозиції, хтось видає їх за свої власні. Як вийти з цієї ролі?

- Перед тобою малюють привабливі перспективи, щоб залучити до цієї роботи, а в підсумку, коли ти погоджуєшся, з'ясовується, робота виглядає зовсім інакше. З'являється відчуття досади, яке є підгрунтям для невдоволення і опору.

- За свою готовність виконати невластиву або додаткову роботу тобі теж доводитися розплачуватися.

Подібні приклади можна продовжувати до нескінченності. Але саме так виникають інтриги і валиться взаємна довіра, до цього схильний практично кожен.

8.1. Вирішення конфліктів і стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях.

Люди неминуче будуть конфліктувати і не погоджуватися один з одним. Це, повторював Карлсон, «справа житейська», але аж ніяк не привід для сварок. Пристрасний сперечальник Вольтер любив говорити співрозмовнику, що в корені не згоден з його думкою, але готовий віддати життя за те, щоб він міг її висловити.

Коли людина потрапляє в конфліктну ситуацію, для більш ефективного вирішення проблеми йому необхідно вибрати певну стратегію і стиль поведінки.

Психологи виділяють п'ять типових стилів поведінки в конфліктних ситуаціях:

конкуренція;

ухилення;

пристосування;

співробітництво;

компроміс.

Розглянемо більш докладно ці стилі.

Стиль конкуренції.

Ви намагаєтеся в першу чергу задовольнити власні інтереси на шкоду інтересам інших, змушуючи інших людей приймати ваше рішення проблеми. Для досягнення мети ви використовуєте свої вольові якості, і якщо воля ваша достатня, сильна, то вам це вдається.

Це може бути ефективним стилем в тому випадку, якщо ви володієте певною владою, і ви знаєте, що ваше рішення чи підхід у даній ситуації правильні, і ви маєте можливість наполягати на них.

Ось приклади тих випадків, коли варто використовувати стиль конкуренції:

- Ви маєте достатній авторитет для прийняття рішення;

- Рішення необхідно прийняти швидко, і ви маєте достатньо влади для цього;

- Ви відчуваєте, що у вас немає іншого вибору і що вам нема чого втрачати;

- Ви знаходитесь у критичній ситуації, яка вимагає миттєвого реагування;

- Ви повинні прийняти нестандартне рішення, але зараз вам необхідно діяти і у вас достатньо повноважень для цього кроку.

Коли ви використовуєте цей підхід, ви можете бути недостатньо визнаним, але ви завоюєте прихильників, якщо він дасть позитивний результат.

Стиль ухилення.

Реалізується тоді, коли ви не відстоюєте свої права, не співпрацюєте ні з ким для вироблення рішення проблеми або просто ухиляєтеся від розв'язання конфлікту. Ви можете використовувати цей стиль, коли зачеплена проблема не настільки важлива для вас, коли ви не хочете витрачати сил на її рішення або коли ви відчуваєте, що знаходитеся в безнадійному становищі.

Типові ситуації, в яких рекомендується застосовувати стиль ухилення:

- Результат не дуже важливий для вас або ви вважаєте, що це настільки тривіально, що не варто витрачати на нього сили;

- У вас важкий день, а рішення цієї проблеми може принести додаткові неприємності;

- Ви хочете виграти час;

- Ситуація дуже складна, і ви відчуваєте, що вирішення конфлікту зажадає занадто багато від вас;

- У вас мало влади для вирішення проблеми;

- Ви відчуваєте, що в інших більше шансів вирішити цю проблему.

Стиль пристосування.

Він означає, що ви дієте з іншою людиною, не намагаючись відстоювати власні інтереси. Ви можете використовувати цей підхід, коли результат справи надзвичайно важливий для іншої людини і не істотний для вас.

Він не підходить, коли ви відчуваєте, що інша людина не збирається в свою чергу поступитися чимось або що ця людина не оцінить зробленого вами.

Найбільш характерні ситуації, в яких рекомендується стиль пристосування:

-Вас це не особливо хвилює;

-Ви хочете зберегти мир і добрі стосунки з іншими людьми;

-Ви розумієте, що правда на вашому боці;

-У вас мало шансів перемогти;

-Ви вважаєте, що інша людина може отримати з цієї ситуації корисний урок, якщо ви поступіться його бажанням.

Стиль співробітництва.

Найбільш ефективний стиль, але і найбільш важкий. Якщо ви обидва розумієте, в чому полягає причина конфлікту, ви маєте можливість разом шукати нові альтернативи чи вибрати прийнятні компроміси.

Такий підхід рекомендується використовувати в описаних нижче ситуаціях:

- Вирішення проблеми дуже важливе для обох сторін, і ніхто не хоче повністю від нього усунутися;

- У вас тісні, тривалі й взаємозалежні відносини з іншою стороною;

- У вас є час попрацювати над виниклою проблемою;

- Ви й інша людина обізнані про проблему, і бажання обох сторін відомі;

- Обидві втягнуті в конфлікт сторони мають однакову владу або ігнорують різницю в положенні для того, щоб на рівних шукати вирішення проблеми.

Обидві сторони повинні затратити на це деякий час, вони повинні вміти пояснити свої бажання, висловити свої потреби, вислухати один одного і потім виробити альтернативні варіанти вирішення проблеми. Стиль співробітництва серед інших найважчий, проте він дозволяє виробити найбільш задовольняючі обидві сторони рішення у складних і конфліктних ситуаціях.

Стиль компромісу.

Ви трохи поступаєтеся в своїх інтересах, щоб задовольнити їх частково, і інша сторона робить те ж саме. Як при співпраці, ви не шукаєте приховані потреби і інтереси. Ви розглядаєте лише те, що говорите один одному про свої бажання.

Типові випадки:

- Обидві сторони мають однакову владо і мають взаємовиключні інтереси;

- Вас може влаштувати тимчасове рішення;

- Ви можете скористатися тимчасовою вигодою;

- Інші підходи до вирішення проблеми виявилися неефективними;

- Задоволення вашого бажання має для вас не занадто велике значення, і ви можете дещо змінити поставлену спочатку мету;

- Компроміс дозволить вам зберегти взаємини, і ви віддаєте перевагу отримати хоч щось, ніж все втратити.

Коли ви намагаєтеся прийти до компромісного рішення з кимось, вам слід починати зі з'ясування інтересів і бажань обох сторін. Після цього необхідно позначити область збігу інтересів.

В ідеальному випадку конфлікт сам підказує нам стиль поведінки. Важливо зрозуміти, що кожен з цих стилів ефективний тільки в певних умовах і жоден з них не може бути виділений як найкращий. Найкращий підхід буде визначатися конкретною ситуацією, а також складом вашого характеру.

9. "Варіанти спілкування"

 Учасники розбиваються на пари.

"Синхронна розмова". Обидва учасника в парі говорять одночасно протягом 10 секунд. Можна запропонувати тему розмови. Наприклад, "Книга, яку я прочитав нещодавно". За сигналом розмова припиняється.

"Ігнорування". Протягом 30 секунд один учасник з пари висловлюється, а інший в цей час повністю його ігнорує. Потім вони міняються ролями.

"Спина до спини". Під час вправи учасники сидять один до одного спиною. Протягом 30 секунд один учасник висловлюється, а інший в цей час слухає його. Потім вони міняються ролями.

"Активне слухання". Протягом однієї хвилини один учасник говорить, а інший уважно слухає його, всім своїм виглядом показуючи зацікавленість у спілкуванні з ним. Потім вони міняються ролями.

 Обговорення: Як ви себе відчували під час проведення перших трьох вправ? Не здавалося вам, що ви слухаєте із зусиллям, що це не так просто? Що заважало вам відчувати себе комфортно? Як ви себе відчували під час останньої вправи? Що допомагає вам у спілкуванні?

10. Практична частина.

 "Акули"

 Матеріали: два аркуші паперу. Учасники діляться на дві команди. Усім пропонується уявити себе в ситуації, коли корабель, на якому вони пливли, зазнав аварії, і всі знаходяться у відкритому океані. Але в океані є один острівець, на якому можна врятуватися від акул (Кожна команда має свій "острівець" - аркуш паперу, на якому на початку гри можуть поміститися всі учасники команди).

 Капітан (ведучий), побачивши "акулу", повинен крикнути "Акула!" Завдання учасників - швидко потрапити на свій острівець

 Після цього гра триває - люди залишають острів до наступної небезпеки. У цей час ведучий зменшує аркуш паперу наполовину.

 За другою командою "Акула!" завдання гравців-швидко потрапити на острів і при цьому "зберегти" найбільшу кількість людей. Той, хто не зміг опинитися на "острові", виходить з гри. Гра триває: "острів" покидается до наступної команди. У цей час аркуш паперу зменшується ще наполовину. За командою "Акула!" завдання гравців залишається тією ж. Після закінчення гри результати порівнюються: в якій команді залишилося більше учасників і чому.

"Похвали себе"

 Учасникам пропонується подумати і розповісти про ті властивості, якості, які їм подобаються в собі або відрізняють від інших. Це можуть бути будь-які особливості характеру й особистості. Нагадаємо, що оволодіння цими якостями робить нас унікальними.

"Комплімент"

 Кожному учаснику пропонується зосередити свою увагу на достоїнствах партнера і сказати йому комплімент, який би звучав щиро і сердечно.

"Злива"

 Один з учасників виконує роль "диригента" зливи і стає в центрі кола. Як в оркестрі, диригент залучає кожного у виконання симфонії дощу по черзі. Ставши обличчям до одного з учасників, "диригент" починає швидко терти одну долоню об іншу. Цей учасник підхоплює рух, і в міру того, як "диригент" повертається на місці, до дії підключаються всі. Потім, дійшовши до першого учасника, він (вона) починає клацати пальцями, і дія поступово підхоплюється всім колом у міру того, як "диригент" повертається. Наступний етап - це удари по стегнах, учасники стукають ногами - крещендо зливі. Поступово, як при справжній грозі, гучність зменшується, диригент проходить всі стадії у зворотному порядку до тих пір, поки останній з виконавців не перестає терти долоні.

"Я-висловлювання"

 Розігрується сценка на проблемну тему (наприклад: один спізнився на зустріч і після пред'явлених претензій не вибачився, а став нападати сам). Потім тренер пояснює, що для зниження напруження конфліктної ситуації дуже ефективно використання в спілкуванні "я-висловлювань" - це спосіб повідомлення співрозмовникові про свої потреби, почуття без осуду чи образи.

 Принципи, на яких будуються "я-висловлювання":

 - Безоціночний опис дій, що зробила ця людина (не варто: "ти прийшов пізно", бажано: "ти прийшов о 12 ночі");

 - Ваші очікування (не варто: "ти не вивів собаку", бажано: "я сподівався, що ти виведеш собаку");

 - Опис своїх почуттів (не варто: "ти мене дратуєш, коли робиш це", бажано: "коли ти робиш це, я відчуваю роздратування");

 - Опис бажаної поведінки (не варто: "ти ніколи не дзвониш", бажано: "мені хотілося б, щоб ти дзвонив, коли затримуєшся").

 Обговорення: Чому, на вашу думку, виконавці ролі так вчинили? Що завадило їм спокійно сприймати інформацію?

"Мистецтво гідної відмови"

 В учасників запитують, чи часто і за яких обставин у повсякденному житті їм доводиться говорити "ні" і чи завжди це легко. За яких обставин, в якому оточенні це зробити важче? Потім на теми, запропоновані самими учасниками (ситуації відмови, які викликають труднощі) розігруються сценки.

 Обговорення: Спільно з групою виробляються прийнятні правила гідного відмови:

твердо, але доброзичливо і спокійно говорити "ні", не вступаючи в сперечання, суперечки;

погоджуватися з доводами, але при цьому стояти на своєму;

м'яко припинити розмову;

привести співрозмовника свої аргументи;

запропонувати компроміс ...

"Дружня долонька"

 На аркуші паперу кожен описує свою долоню, внизу підписує своє ім'я. Учасники залишають листочки на стільцях, самі встають і, рухаючись від листочка до листочка, пишуть один одному на намальованих долоньках щось хороше (сподобалися якості цієї людини, побажання йому).

Енергейджер «Бджоли»

Всім учасникам пропонують встати колом і заплющити очі. Потім ведучий каже: «Уявіть собі сонячний ранок. Ви — бджоли. Вилітаєте на галявину й дзижчите. По моїй команді «бджоли, у вулик» ви із заплющеними очима повинні стати в рівне коло».

Вправа повторюється кілька разів. Вона спрямована на закріп­лення почуття згуртованості й довіри в групі.

Вправи «Глечик розчарувань» і «Валіза реалізованих надій» (або «Валіза скарбів»).

Учасникам пропонують записати свої почуття й думки на зіроч­ках і покласти їх у валізу, а також можна на камінчиках написати свої розчарування й кинути їх у «глечик розчарувань».

«Конверти для добрих побажань».

         Попросіть учасників написати свої імена на конвертах. Далі попросіть їх написати і напишіть самі побажання, подяка для кожного члена групи. Складіть всі листочки у відповідні конверти. Якщо учасники захочуть, вони можуть поділитися цими висловами з групою.

11. Притча-блюз

Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами і сказав по одному забивати їх у паркан щоразу, коли хлопець втратить терпіння і посвариться з кимось. Першого дня хлопець забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше навчитися володіти своїми емоціями, ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав, що в цей день він не забив жодного цвяха. Тоді батько наказав синові витягати з паркана по одному цвяху в той день, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться. Минали дні і згодом син міг сказати батькові, що в паркані не зали­шилося жодного цвяха. Батько підвів сина до огорожі та сказав: «Ти добре поводишся, синку, але подивися, скільки дірок залишилося... Огорожа вже ніколи не буде такою, як колись...»

Коли ви з кимось сваритеся й кажете йому щось неприємне, ви залишаєте в ньому такі рани, як ці діри. І рани залишаються, незва­жаючи на те, скільки разів потім ви попросите вибачення. Словесні рани заподіюють такий самий біль, як і фізичні.

Друзі, якщо можете, пробачте мені ті діри, що я, можливо, зали­шила у вашій огорожі. І якнайменше самі залишайте їх на своєму шляху. Не забиваймо цвяхи ворожості, нерозуміння й жорстокості в душі людей. Будьмо толерантними, а отже, розуміймо один одного!

12. Висновок.

Справжній конфлікт часто проявляється при спробі переконати іншу сторону. Людина може спробувати переконати інших прийняти її точку зору або заблокувати чужу за допомогою таких засобів, як примус, винагорода, звернення до традицій, експертною оцінкою, переконання.

Відповідайте собі чесно, в чому ви більше зацікавлені, що для вас реально важливіше - придушити противника, самоствердитися або вирішити проблему? Потрібно зрозуміти, що за великим рахунком абсолютно не важливо, наскільки праві ми і помиляються вони. Якщо ні мета, ні відносини не є для нас особливо важливими, розумніше ухилитися від конфлікту.

На мою думку конфлікт, як і хвороба, легше попередити ніж лікувати. Потрібно намагатися робити упор на позитивні думки і оцінки, пам'ятаючи, що всі люди більш прихильно приймають позитивну інформацію, а не негативну, яка часто призводить до конфліктних ситуацій. Істотно знижує ймовірність виникнення конфліктної ситуації поважна манера розмови. «Додавання» чемності не знижує визначеності прохання, але багато в чому перешкоджає появі в співрозмовників внутрішнього опору, сприяє зняттю негативних емоцій. Хорошим засобом попередження конфлікту служить уміння слухати співрозмовника. Від того, наскільки співрозмовнику надана можливість висловитися, багато в чому залежать його довірливість. Ні в якому разі не допускати при діловому спілкуванні виникнення суперечок, так як під час суперечки людині рідко вдається зберегти самовладання і гідність. Сперечаючись, ми починаємо гарячкувати і, самі того не помічаючи, робимо образливі зауваження та допускаємо прикру грубість.

Список використаної літератури:

1.                 Бороздіна Г.В. Психологія ділового спілкування. - М.: ИНФРА - М, 2004. - 295с.

2.                 Скотт Дж. Г. Способи вирішення конфліктів. - Київ, 1991.

3.                 Бородкін Ф.М., Коряк Н.М. "Увага: Конфлікт!" - Новосибірськ, 1989.

4.                 Ворожейкін І.Є., Кибанов А.Я., Захаров Д.К. Конфліктологія: Підручник.-М.: Инфра-М, 2000.

5.                 Дмитрієв А. В. Конфліктологія: Навчальний посібник.-М.: Гардарики, 2000.

6.                 «Соціологія» навчальний посібник, Москва, Видавництво "Знання", 1995

7.                 Брушлинский А.В. «Загальна психологія», Москва, «Просвещение», 1986.

8.                 Веренко І.С. «Конфліктологія», Москва, концерн «Swiss», 1990.

9.                 Добрович А.Б. «Вихователю про психологію спілкування», Москва, «Просвещение», 1987.

10.            Здравомислов А.Г. «Соціологія конфлікту», Москва, АТ «Аспект прес», 1994.

11.            Мелибруда Е. "Я-ти-ми. Психологічні можливості поліпшення спілкування "М, 1986.

12.            Гривцов А.Г. Тренінг креативності для старшокласників і студентів. - СПб.: Питер, 2007.

13.            Кисельова М.В. Арт-терапія в роботі з дітьмі: Керівництво для дитячих псіхологів, педагогів, лікарів та фахівців, що працюють з дітьмі. - СПб.: Мова, 2006.Гарднер Р. Дівчаткам і хлопчикам про хорошу і погану поведінку / Пер. з англ. Е.В. Романової. - СПб.: Видавництво «Калліста», Рекламно-Видавничий центр «Тринадцята нота», 2004.

14.            Берч П. Тренінг / Пер. з англ. Під ред. І.В. Андрєєвої. - СПб.: Видавничий дім «Нева», М: «ОЛМА ПРЕС Інвест», 2003.

15.            Аграшенков А.В. Психологія на кожен день. Поради, рекомендації, тести. - М.: Вече, 1997.

16.            Анн Л.Ф. Психологічний тренінг з підлітками. - СПб.: Питер, 2006.

17.            Групові заняття і тренінги з старшекласснікамі. / О.А. Вершиніна. - К.: Учитель, 2008.

18.              Грецов А.Г. Тренінг спілкування для підлітків. - СПб.: Питер, 2006.