ТЕМА: „Особливості психічного розвитку дітей 10-11років та проходження адаптаційного періоду у п’ятикласників”.

 МЕТА: - познайомити батьків з віковими особливостями п'ятикласників;

   - звернути увагу батьків на адаптацію дітей до навчання в середній школі, на її позитивні й негативні сторони, а також на ті умови, які  можуть сприяти або перешкоджати успішному проходженню адаптаційного періоду.

         У п'ятому класі ( 10-11 років) міняється соціально-педагогічна ситуація розвитку дитини: він включається в нову систему відносин і спілкування з дорослими й товаришами, займаючи серед них нове місце, виконуючи нові функції. П'ятий клас - це ранній підлітковий вік. Дають про себе знати фізіологічні фактори в розвитку - починається період бурхливого фізичного росту й пубертат, підвищується стомлюваність, що пов'язане з відставанням розвитку кровопостачання мозку від росту його структур. У дівчинок (раніше, ніж у хлопчиків) починається перебудова гормональної системи, характерні перепади самопочуття й т.д.

      Акуратний і слухняний жителі будинку «Дитинство» стає неслухняним, нестерпним, егоїстом, агресивним, руйнівником цього будинку. Дитина переїжджає в інший будинок - будинок «Отроцтво», стаючи підлітком; при цьому він часто заточується.

       У порівнянні з молодшими школярами, підліток має справу не з одним, а з багатьма вчителями; це по вираженню Л.И.Божович, емансипує підлітків від безпосереднього впливу дорослих. Учитель для них уже не такий незаперечний авторитет, як у початковій школі. Навчання залишається головним видом діяльності підлітка, а основний, провідної стає діяльність спілкування, включення в групову діяльність (трудову, спортивну).

       Потреби в спілкуванні з однолітками й потреби в самоствердженні стають домінуючими. Вони проявляються:

    - у прагненні до такого положення серед однолітків, що відповідає уявленню підлітка про себе;

    - у підвищеній (часто егоїстичної) потреби у визнанні, увазі, повазі з боку батьків і інших членів родини;

     - в остраху ізоляції в межах своїх малих груп (клас, кружок компанія);

      - у збільшенні вимогливості до іншому, чутливості до несправедливості до інших.

      Характерна риса всього підліткового періоду ( 10-15років) - все зростаюче прагнення стати дорослим, прилучитися до життя й діяльності дорослих, відмежуватися від усього явно дитячого й привласнити зразки (часто гірші) дорослого життя.

      Пізнавальні процеси продовжують удосконалюватися: довільність уваги, сприйняття, пам'ять, здатності до узагальнення, понятійному (абстрактному) мисленню, виділенню істотного, аналізу, рефлексії. Прокидається інтерес до самого себе, своєму зовнішньому вигляду, своїм здатностям. Розвиваються інтереси, підліток пробує себе в різних сферах (колекціонування, догляд за тваринами, захоплення мистецтвом, технікою).

    У моральній сфері п'ятикласник починає усвідомлено шукати відповіді на життєві питання: хто я? Який я? Що таке життя? Це вік дослідження свого «Я». Починають усвідомлюватися моральні почуття (патріотизм, товариство, борг, честь), звідси прагнення мати вірного, розуміючого друга.

    У поводженні підлітка помітні циклічні перепади психічного й фізичного стану. Ті самі підлітки в період підйому активні, товариські, а під час спаду апатичні, дратівливі, різко реагують на найменші докори, обвинувачення у свою адресу. У підлітків з'являються неадекватна самооцінка, комплекси неповноцінності, пов'язані з переживанням своїх недоліків, часто мнимих, у відношенні яких вони болісно ранимі. Завищена самооцінка веде до розвитку зарозумілості, нахабності, хворобливого самолюбства, уразливості, егоцентризму, а занижена - народжує тривожність, непевність, страхи, утриманство, лінню. Одне з головних завдань  - формувати адекватну самооцінку.

    

    Основна увага батькам у цей час варто приділяти розвитку навчальної діяльності дітей, їхньому вмінню вчитися, здобувати за допомогою дорослих і самостійно нові знання й навички.

  У п'ятому класі умови навчання докорінно міняються: діти переходять від одного основного вчителя до системи «класний керівник - учителя предметники», уроки, як правило, проходять у різних кабінетах.

     З ГОРДІСТЮ Й ТРИВОГОЮ.

  У цей час перехід з початкової школи в середню збігається з кінцем дитинства - досить стабільним періодом розвитку.

       Як показує практика, більшість дітей переживає ця подія як важливий крок у своєму житті. Вони пишаються тим, що «уже не маленькі». Поява декількох учителів з різними вимогами, різними характерами, різним стилем відносин є для них зримим показником їхнього дорослішання. Вони із задоволенням і з певною гордістю розповідають батькам, молодшим братам, друзям про «добру» математичці або «шкідливому» історику. Крім того, певна частина дітей усвідомлює своє нове положення як шанс заново почати шкільне життя, налагодити не сформовані відносини з педагогами.

    Перехід з початкової школи в середню пов'язаний зі зростанням навантаження на психіку учня.

   Психологічні й психофізіологічні дослідження свідчать, що на початку навчання в п'ятому класі школярі переживають період адаптації до нових умов навчання, багато в чому подібний з тим, що був характерний для початку навчання в першому класі.

   Різка зміна умов навчання, розмаїтість і якісне ускладнення вимог, пропонованих до школяра різними вчителями, і навіть зміна позиції «старшого» у початковій школі на «самого маленького» у середньої - все це є досить серйозним випробуванням для психіки школяра

   

                НЕУЗГОДЖЕНІСТЬ  ВИМОГ.

В адаптаційної період діти можуть стати більше тривожними, боязкими або, навпроти, «розв'язними», надмірно гучними, метушливими. У  них може знизитися працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушується сон, апетит... Подібні функціональні відхилення в тій або іншій формі характерні приблизно для 70-80% школярів.

     У більшості дітей подібні відхилення носять одиничний характер і зникають , як правило, через 2-4 тижні після початку навчання. Однак є діти, у яких процес адаптації затягається на 2-3 місяці й навіть більше.

   З адаптаційним періодом часто зв'язані й захворювання дітей. Подібні захворювання носять психосоматический характер.

   У період адаптації важливо забезпечити дитині спокійну, що щадить обстановку, чіткий режим, тобто зробити так, щоб п'ятикласник постійно відчував підтримку й допомогу з боку батьків.

    При занадто тривалому процесі адаптації, а також при наявності безлічі функціональних відхилень необхідно звернутися до шкільного психолога.

    Що ж може утруднити адаптацію дітей до середньої школи?  Насамперед це неузгодженість,  навіть суперечливість вимог          різних педагогів: у зошиті по математиці поля повинні бути із двох сторін, у зошиті по російській мові – з однієї, а по іноземній мові потрібні 3 зошити, і кожна з них ведеться по-різному; учителька історії вимагає, щоб, відповідаючи урок, учень дотримувався відомостей, викладених у підручнику, а вчителька літератури хвалить за власну думку й т.п.

    Такі «дріб'язки» не рідко істотно  утрудняють життя школяра.

    Важливо звернути увагу батьків на позитивну сторону такої неузгодженості. Школяр уперше виявляється в ситуації множинності вимог і, якщо він навчиться враховувати ці вимоги, співвідносити їх, переборювати пов'язані із цим труднощі, то опанує вмінням, необхідним для дорослого життя

    Тому треба, щоб батьки пояснили із чим зв'язані ці розходження, допомогли підліткові впоратися з виникаючими труднощами (скласти розклад із вказівкою на вимоги, наприклад: «історія - скласти план відповіді по підручнику», «іноземна мова - приносити із собою, крім основного зошита, словниковий зошит і зошит для запису усних тим» і т.п.).

    Труднощі в 5-ти классников можуть викликати й необхідність на кожному уроці пристосовуватися до своєрідного темпу, особливостям мови, стилю викладання кожного вчителя.

    ВОЛЯ АБО САМІТНІСТЬ?

    Необхідно, щоб школярі правильно розуміли вживані вчителем і терміни, що зустрічаються в текстах підручників. Зараз багато спеціальних шкільних словників і добре, якщо діти будуть мати їх і навчаться ними користуватися. Важливо роз'яснити, що неповне, неточне розуміння слів не рідко лежить в основі нерозуміння шкільного матеріалу.

    Труднощі, що виникають у дітей при переході в середні класи, можуть бути зв'язані також з певної деіндивідуалізаціей, знеособлюванням підходу педагога до школяра. У деяких п'ятикласників виникає відчуття самітності: нікому з дорослих у школі вони не потрібні. Інші, навпаки, як би «чманіють» від раптової волі - вони бігають по школі, досліджуючи «таємні куточки», іноді навіть задирають хлопців зі старших класів.

    Звідси підвищена залежність певної частини дітей від дорослих,  «причепливість» до класного керівника, плач, капризи, інтерес до книг і ігор для маленьких дітей.

    Іноді за однією й тією же формою поводження (наприклад, відвідування 1-го класу, у якому працює колишня вчителька) ховається зовсім різні потреби й мотиви. Це може бути бажання знову виявитися в знайомій, звичній ситуації опіки й залежності, коли тебе знають, про тебе думають. Але може бути й прагнення затвердити себе як «старшого», «вирослого», того, хто може опікувати маляти. При чому в того самого підлітка це може сполучатися.

    Необхідно показати батькам, що деякі «знеособлювання» підходу до школяра - дуже значимий момент для його розвитку, зміцнення в нього почуття дорослості. Важливо тільки допомогти йому освоїти цю нову позицію.

    Допомога батьків спочатку не рідко потрібна школярам і в підготовці домашніх завдань (навіть якщо в початковій школі діти робили уроки самостійно), і в подоланні труднощів у навчанні, які не рідко виникають на перших етапах навчання в середній школі.

    Варто звернути увагу батьків на те, що погіршення успішності в значній мірі  пов'язане з особливостями адаптаційного періоду.