Правила підвищення самооцінки

Правило 1. Заохочуйте, хваліть дитину за старанність і зусилля так само, як за досягнення. Помічайте навіть най­менші успіхи. Хваліть якнайчастіше. Давайте зрозуміти, що старання й наполегливість часто важливіші результату.

Правило 2. Допомагайте дітям ставити реалістичні цілі. Якщо вони самі або їхні батьки очікують надто великих результатів, невдача може стати руйнівною для їхньої осо­бистості. Ваша дитина повинна знати, що її особисті, нехай об’єктивно невеликі, порівняно з іншими, досягнення ви­кличуть у вас таку ж гордість і таке ж захоплення, як найвищі досягнення й перемоги інших.

Правило 3. Виправляючи помилки, критикуйте вчинки й дії, а не саму дитину. Припустимо, ваша дитина полізла на високий паркан, утиканий цвяхами. Для того, щоб не зруй­нувати позитивну самооцінку, можна сказати приблизно таке: «Лізти на такий паркан небезпечно. Ти міг упасти й розбитися. Не роби більше цього». Руйнівне для самооцінки висловлення звучить так: «Куди ти поліз? У тебе, що, голови на плечах немає?».

Правило 4. Давайте дитині відчути справжню відпові­дальність. Діти, в яких є обов’язки по дому, вважають себе значущими в родині, членами «команди». Виконання своїх обов’язків вони сприймають як досягнення.

Правило 5. Показуйте й говоріть дітям, що ви їх любите. Поцілунки, обійми, слова «Я тебе люблю!» сприяють тому, що дитина бачить себе в позитивному світлі, приймає себе. Діти ніколи не бувають надто дорослими, щоб їм не повто­рювати, що вони наймиліші й найдорожчі. Всупереч поши­реній думці, неповні сім’ї так само можуть давати дитині основу для позитивної самооцінки, як і повні. Звичайно, за умови, що взаємини з дитиною міцні і грунтуються на лю­бові.