Правила для батьків

·        Домовтеся між собою, якої поведінки ви очікуєте від дитини. Виховуючи дитину, батькам слід дотри­мувати єдиних поглядів і не суперечити один од­ному.

·        Час від часу переглядайте ваші вимоги до дитини. Вони розумні? Чесні? Чи достатньо ви поважаєте права дитини? Якщо у вас виникли якісь сумніви, прочитайте літературу про виховання.

·        Поговоріть з дитиною про ваші вимоги до її по­ведінки. Поясніть, чому вони важливі. Використо­вуйте зрозумілу дитині мову.

·        Запитайте думку дитини про ваші вимоги до її поведінки. Часто виявляється, що ваші вимоги й погляди дитини збігаються.

·        Регулярно переглядайте сімейні правила для підліт­ків, вони повинні відповідати їхньому віку й рівню зрілості.

·        Коли ви не впевнені в тому, що слід робити, по­говоріть з іншими батьками,  зі шкільним психологом або досвідченими вчителями. Вони можуть дати вам слушну пораду. Заздалегідь домовтеся про покарання, якщо дитина порушить сімейні правила. Будьте готові до того, щоб стримати слово.

·        Вислухайте думку дитини про покарання. Коли до дітей ставляться шанобливо й серйозно, вони мо­жуть запропонувати цікаві ідеї. Будьте сталими. Повторюйте правила й заохочуйте їхнє виконання. З іншого боку будьте готові до мож­ливого перегляду ваших вимог і покарань, коли діти стають дорослішими або обставини життя родини змінюються. Абсолютно необхідно змінювати деякі правила в міру зростання і дорослішання дитини.

·        Розглядайте дисципліну як спосіб навчання дитини, а не як форму покарання. Пам’ятайте, що найкраща дисципліна виростає на грунті взаємної поваги й близьких взаємин, а не на проявах влади або авто­ритаризму.

·        Не можна висувати дисциплінарні вимоги до дитини, виявляючи при цьому злість або жорсто­кість. Якщо ви відчули своє безсилля, злість, зверніть­ся по професійну допомогу.

·        Якщо, незважаючи ні на що, дитина продовжує по­рушувати встановлені вами правила, припиніть її карати й з’ясуйте, в чому причини такої поведінки. Може виявитися, що причини лежать у площині емоційних чи психологічних проблем дитини або пов’язані із захворюванням.